* * *
О ніч, ця таємнича ніч,
Струмлять повітряні накати
І грому дальнього розкати…
Не піддається сон мені.
Побіжний Місяць через хмари
Крадеться, дивляючися вниз –
Який Земля готує приз,
Малює блискавка примари.
Ось ціле дерево з вогню
Весь простір грізно прорізає,
Шалено душу так терзає,
Ні в чім не маючи вину…
Все ж буря, хаос свій все тихше,
Кудись подалі забрела,
А влада сну не відреклась,
Бажання спати зберегла –
Вже заспокоює, колише…
В'ячеслав Шикалович
15.06.2024 р.