Чи я б сперечався с тобою про Рільке
В забутому храмі незнаного краю,
З тобою про Рільке зворотнього складу
У Римі, де Рему ще час потурає,
Про свіжу архаїку в челяді вогкій ,
Про тіні дзвіниць скам’янілого Джотто? -
Та я не бажаю! У п’єсі короткій
Додай, не забудь Мюскаде у різотто…
Так очі всихають і місячно й сумно
В каблучках і перлах на золоті Світу
Так сяє на площі палаючий Бруно
І демона крила у крихтах бісквіту.
Знайди на світанку мій слід на полиці!
Змети його хусткою вдалої думки!
В кутку, що під дахом, у власній божниці
Тобі так пасують доглянуті руки...
