У долоні твої пов'їдалося збройне мастило.
І мозолі без ліку. Ну де так багато взялося?
Чим зараджу сьогодні тобі, мій солдатику милий?
Любий хлопчику мій, що недавно спішив у дорослість.
Загрубіло лице у обрамці щетини м'якої.
А засмага, як тільки но з літа, хоч пізня вже осінь.
І від опіку слід. Чим сьогодні тебе заспокою?
Ніжний хлопчику мій, що так сильно спішив у дорослість.
Тільки очі такі ж. Бо ховаєш нове щось на денці
Показати боїшся, чого ще не бачила досі.
Який болісний слід залишає тривога у серці.
Рідний хлопчику мій, що нестримно спішив у дорослість.
По-материнськи теплий і зворушливий вірш. Хай щастить усім нашим захисникам, сил і витримки! 
Дуже щемно і ...ніжно. 
