Не може вмістити людина всю велич Господню,
Жертовну любов, благодать і Його доброту.
І те, що незмінним Господь є іще до сьогодні.
І око не бачило, й вухо не чуло, приготовану в небі, для вірних красу.
Чим заплатимо ми за смертельні, болючі ті рани?
Що сказати, коли так бракує, розрадливих слів?
Він спасіння придбав, дорогою ціною, нам з вами,
В ті хвилини, коли, за наш гріх, Сам розп'ятий висів.
А людина, так часто, в ніщо ставить Божий дарунок.
І міркує, що можна спасіння якось заслужити.
І повторює, знову, Юди - зрадника той поцілунок.
Забуваючи, що гріх лиш тільки Ісус може змити.
Вже минають віки, а лукавий, також, такий самий.
Намагається вірних, якщо лиш можливо, звести.
Безкінечно веде боротьбу він із нами.
Але сильний Господь захистити Своїх і спасти.
