під льодом екрану, на дні твоїх мар
зализує рани пустельник - злидар
холодні, просякнуті відчаєм дні
голодні / дешеві / підступні / бліді
знесилені місяцем відьми_ в серцях
у кожної янгола пазур застряг
ні білий твій стяг, ані чорний твій сплін
тінь спраглу до зла вже не здійме з колін
ти спиш_ ти в полоні свідомого сну
впав іній на скроні, скавчиш навісну
молитву на мові забутій здавен
свинцева, густа кров б'є руслами вен
і ніжить судома, і плоть жалить струм
і очі п'ють жадібно піксельний шум
і тішить надія на сонячний крик
мерця, що у прірві прийдешнього зник_
