СВІТАНОК
Вже липень квапиться за обрій,
пірнувши в літню круговерть.
Жду, як дарунок вісті добрі –
що розтрощила косу смерть.
І мир настав. Сини віднині
вертають ночі матерям.
І буде хліб на скатертині,
а для закоханих – зоря.
Пізнають щастя молодята,
під гомінливий бум весіль…
Тяжіють яблука край хати,
купають щічки у росі.
На жаль, біда у нашім домі,
пече в родинах втрати сіль.
Насправді, висновки відомі –
ми під прицілом геть усі.
А голос пташечки речистий
спішить вдогін провісним снам.
Світанок росяно-пречистий
торкнувся свіжістю вікна.
Заблискотів окраєць сонця,
між листям барвами заграв.
Дістався променем віконця,
покликав лагідно до справ.
01.07.2015
