Паліть універсали, топчіть декрети:
знов порють животи прокляті баґнети!
Проклинайте закони й канцелярський сказ –
Воля! – єдиний хай буде наказ.
Сжигайте программы, топчите декреты:
штыком животы снова вспороты где-то!
Долой канцелярских засилие фраз –
Свобода – пусть будет один ваш наказ.
Воля! воля! — серце в грудях…
Знов як рабів розпинають на людях.
Знову кайдани, тюрма, й шомполи,
і слово невільне мов з-під поли.
Свобода! Свобода! – стук сердца за грудью…
И вновь, как рабов, распинают на людях.
И снова – нагайка, тюрьма, кандалы,
И слово – невольно, как из-под полы.
Хто має право примусить людину?
Хто може ніч обернути за днину?
І хто такий мудрий, щоб зразу нас всіх
повісив за правду, єдиний наш гріх?
Кто право им дал принуждать человека?
Кто день среди ночи мог сделать от века?
И кто такой мудрый, чтоб сразу нас всех
повесить за правду – единственный грех?
