UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЩАСЛИВІ ЛЮДИ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 14.10.2024 - 14:33
 дякую, пані Анно, саме про це вірш, що мирні міста зараз - тільки щаслива затримка в минулому, бо зміна епох торкається всієї планети - Україна тільки першою проходить кроваву смугу трансформації... а, може, Україна єдина, хто цю смугу мусить проходити саме так - попередня зміна епох ознаменувалася Великою Жертвою Ісуса Христа, не виключаю, що нині такою жертвою обрано Україну - он у чому наша Богообраність може виявитися врешті... боги (чи Бог?) приносять Україну в жертву, бо, виходить, вона перед богами (чи Богом?) того варта, а саме, щоб вивести людство з глухого кута "реалполітики" і всіх інших підлостей, і обвальної брехні, і Боговідступницта, в чому нинішня цивілізація просто втопилася наразі з головою - зогнила чи вже догниває і настала нагальна потреба творити новий матеріальний світ і людство - епохи Водолія... (згадайте лекцію проф. Зубова про те, що матеріальний світ твориться з тіла Пуруші, якого боги приносять у жертву - професор ні в якому разі не українофіл, я тільки хочу нагадати про сам принцип сакральної жертви при творенні НОВОГО матеріального світу, зараз, можливо, якраз це і відбувається: Україна - колективна жертва, "тисячоголовий пуруша", бо старий матеріальний світ уже зовсім згнив, що і демонструє своїми діями, вчинками і безпросвітною, безсоромною і безсовісною брехнею - і стосовно України також ...отже, якщо Україна - це та сакральна жертва за все людство, то Бог може почути Ваше прохання і дати, щоб мирні міста на планеті не були тільки минулим... і я також кажу - дай, Боже... вразили, як точно Ви побачили, де смисл цього вірша - саме в останніх трьох рядочках дякую Вам за тонкощ і глибину сприйнять Ваших
Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 15.10.2024 - 02:24
Дорога пані Валічко! Рада відповіді Вашій; як же давно ми не спілкувалися!  Щодо глибини моїх сприйнять -- боюся Вас розчарувати, але я просто (як і будь-яка нормальна людина) тремчу за своє сите спокійне існування, і, живучи у мирі (наскільки він узагалі можливий у цім світі), зовсім не хочу, аби мир цей опинився у минулому. І щодо жертви дозволю собі із Вами дещо не погодитися. Я узагалі вважаю, що Богові (То́му, який Отець усього, який абсолютне Благо і абсолютна Любов) не потрібні ніякі жертви... жертви -- то вимушений засіб у нашому недосконалому світі (і сусідніх світах, напевне). Звісно, слід сподіватися, що "світ обдумається", "оновиться", що "жертва України порятує цивілізацію"... тощо, але хіба це єдина війна? Завжди у світі щось відбувається, завжди десь хтось колотиться, уся історія матеріальних досягнень людства -- це, за малими вийнятками, історія винаходів і вдосконалень засобів знищувати собі подібних. Тільки якщо когось убивають десь там -- ну, то що нам до того? Ну, в кращому випадку пустимо сльозинку... а от якщо убивають нас -- о, це вже неправильно і несправедливо, це уже справжня біда! (Не подумайте тільки, пані Валю, я не маю на увазі конкретно Вас і Ваші почування, йдеться загалом про людську природу.) Якби кожному чуже боліло так, як власне -- то воно уже не було би чужим, і світ перетворився б на рай. А так, на жаль, маємо те, що маємо...  
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 15.10.2024 - 21:55
Зрозуміло і природно, що люди, які живуть у мирі, не хочуть, аби світ їхнього затишного існування вибухнув о 4 ранку якоїсь зими. І ми так жили. І ми не хотіли. І чужі війни нас, якщо і засмучували, то не так, щоб аж апетит втрачався, чи співчуття наші позбавляли б нас сну. Але всі ці нормальності, про які Ви пишете зараз, ми переоцінили і осмислили ще в лютому 22-го року. До того світанку ми жили ззовні, знадвору наче, тих війн, які постійно тривали на планеті – як Ви зараз стосовно війни в Україні. Але тепер ми перебуваємо всередині війни і вже бачимо і знаємо стільки і такого, що якби і почали б вам –хто зовні – розказувати, то не певна, що ви нам і повірили б: але ми бачимо ТЕ, ЩО Є. І ЗНАЄМО. Війна показала нам де ми і хто довкола нас, і як, і що, і для чого вони - так звані лідери світові - це роблять. Ми тепер – СВІДКИ проти них. Якщо не тут, то там будемо проти них свідчити. От ми намагаємося сказати всім вам, хто ззовні, хто ще не знає – знайте! Бо якщо не ми вам розкажемо, то війна може прийти і до ваших міст, щоб розбудити вас, як розбудила нас, від благополучного сну щасливого мирного життя. Бо благополуччя на планеті давно нема, бо брехня все заразила і згноїла, бо ми – людство – спимо, посміхаючись у снах своїх, а домівка наша горить. І пожежу вороги зацікавлені роздувають і підливають олії в огонь. Як Силам Світла і Добра будити нас, людей? Чесно кажучи, пані Анно Доміні, скільки б ми не кричали тепер, знаючи, нас все одно ніхто не почує, як не чули і ми, поки жили в мирі. Тому – ми не заздримо щасливим людям у мирних містах і не хочемо, щоб їхнє щастя стало минулим – ми хочемо гукнути – прокиньтесь! вставайте! НАША хата горить! Маю на увазі нашу спільну домівку – планету Земля, кажуть, все ще блакитну ізвіддалік. Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 16.10.2024 - 02:06
Правда, пані Валю, маємо робити, що можемо, кричати, як уміємо -- кожен по-своєму. Усі не почують, але хоч би хтось. А решта -- Отець розсудить.
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 15.10.2024 - 22:01
СТОСОВНО ЖЕРТВИ: ми не знаємо таємниць творення Світів, ми знаємо тільки якісь легенди, чуємо про якісь символи. Але знаємо про жертву Ісуса Христа – і віримо, що ТАК було треба, і інакше ніяк не можна було. Бо якби можна було, якби тодішнє людство зуміло б саме вийти зі свого занепаду, бруду, злочинства і брехні, то Богові-Отцю не довелось би жертвувати заради людей Своїм Єдиним і Єдинородним Сином. Але Христа, який прийшов сказати людству про Любов, про життя вічне і Царство Небесне люди звинуватили і оббрехали, самі обдурені фарисеями – пастухами своїми, і натовп кричав перед палацом Пилата – Розпни його! - Бо й тоді люди спали, одурманені, а хата їхня горіла, як і тепер ось горить. І людству пора просипатись – бо буде пізно. Просипатись! Інакше буде як у нас сталося – проснулися одного разу у вогні. Як Шевченко і попереджав. Але забули. Проспали. Подвиг Спасителя припав на попередню зміну епох, тоді Овен переходив у Риби. Зараз епохи міняються знов – Риби переходять у Водолія. Людство знов у занепаді. Підлості і брехні. У злочинах своїх, як у блювоті. Спить. Без сакральної жертви, либонь, не обійтись. І якщо Україна – це НЕ сакральна жертва за гріхи людства, то… тим паче. Мирослава Жар, 13.10.2024 - 19:00
Прочитала вірш - й ніби потрапила у серпанковий шлейф,що тягнеться за ним, зітканий із краси і смутку. А думки - як малесенькі мушки у місячному світлі - десь далеко рояться, невловимі.Дивовижне творіння.
Валя Савелюк відповів на коментар Мирослава Жар, 14.10.2024 - 14:47
люба Мирославо, дякую Вам за такий прекрасний відгук на цей вірш про щасливих людей у мирних містах на планеті... що ж до "невловимих думок", наявність яких ви прозірливо відчули, то гляньте на мою відповідь до коментаря Анно Доміні (вище) - може то і є саме ті "мушки у місячному світлі", про яких Ви зауважили
Валя Савелюк відповів на коментар НАСИПАНИЙ ВІКТОР, 08.10.2024 - 10:21
дякую, пане Вікторе, але парасоль - це від сонця , бо СОЛЬ це СОНЦЕ, а від дощу у нас нічого нема, бо зонт - це те саме, що і парасоль, каже словник:ЗОНТ - а, чол. 1. рідко. Те саме, що парасоль. Над шахом несли багатий зонт з пришпиленими до нього китицями, торочками (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 32); * У порівняннях. Немов зонти на довгих ніжках, вони [гриби> тепер стоять усі (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 52). 2. Спеціальний пристрій або навіс над чим-небудь. У колгоспних кузнях димові гази можна відводити через зонт (Довідник сільського будівельника, 1956, 482); Протягом першого тижня курчат вирощують під зонтом при температурі до 35 градусів (Колгоспник України, 9, 1959, 26). |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
