Я рано встаю і пізно лягаю
І молюсь я до Бога , благаю.
Щоб дав миру, здоров'я,міць і сили,
Приїхати в село на могилу.
Помолитись за сина ,батьків,брата
Хоч раз глянути на рідну хату.
Пройтися рідними стежками у сад
Відчуть ,як пахне грушка , виноград.
Нарвати у жмені яблук, і сливок
З криниці напитись води ковток.
Я ,так хочу дочекатись ,ще весни
Побачити, як шумлять ясени.
На горі вклонитись дубу старому
Святій церквиці ,щоб зняла втому.
Птахом полетіти на берег Дністра
Там де живе моя старша сестра .
Піду селом ,як колись пішки пройдуть
І рідній землі низько поклонюсь.
Там ,де вчора ходили мої ноги
Там білий сніг замів дороги.
Згадаю найкращі молоді роки
Коли була родина , батьки.
Сумую за тими, кого немає...
За тим куточок, що звати раєм.
Блискавичне і яскраве відчуття ностальгії мабуть... хоча я гадаю, що ви передаєте у цьому вірші набагато більше цього змісту. І слів буде майже не замало. Дуже красиво.
ДЯКУЮ! 
