Вранці, вдень або надвечір,
поміж сходом і заходом
встаньте, випроставши плечі,
наодинці чи народом.
Думкою сягніть до сонця.
Сполох джерело пробудить.
Як відкриються віконця
потягніть на повні груди
сонця життєдайну силу,
пропускаючи крізь себе
просто в землю, наче брилу,
що бува жбурляє небо.
Повний вдих, за ним затримка —
зерна прагнуть проростання.
Видих. Ледь помітна димка.
Час примарам для здіймання.
Від порога до порога
посприяйте їм всіляко.
Проводи — це допомога,
тож зробіть затримку також.
Вдих і видих. Знов і знову.
Налаштовуючи простір.
Бо життя всьому основа.
Смерть лише приходить в гості.
Видих від землі до сонця.
Все розвіється на порох.
А відчинені віконця
як завжди закриє сполох.
