Опустіло село, заростає садок коло хати,
Де калина росла, там буяє густа бузина.
Половину села - забирають щоденно в солдати,
А жінок і дітей поманила у вир чужина ...
І не всі, ой, не всі полетіли із доброї волі,
А погнала їх вдаль безпощадна і дика війна.
І літають круки над поритим снарядами полем,
І домівок нема , навіть деяких міст вже нема.
А засліплений світ відрікається вже від любові,
Що їм наша війна, коли вигоди в тому нема?
Не відчують вони, ні руїн , ні смертей , ані болю,
Ні жахіття того, що несе нам четверта зима.
Боже праведний мій, розбуди їх хоча б на годину.
Хай побачать вони цей жорстокий терор моск@ля.
... Дай нам віри і сил навесні піднімати калину,
Щоб загоїла рани українська душа і земля.
