...розгрібаючи стілами сірувату мряку, Вона йшла крізь сильний снігопад, туди, де виднілася пара гір - мов два заточені олівці з білим грифелем. Товсті розпорошені сніжинки повільно сповзали до землі, мов янголи беззоряного синувато-чорного неба. Вологе волосся та вії, замерзлі почервонілі пальці та вдумлива посмішка шептали про довгу дорогу, виснажливість очікування та невідворотність падіння цієї абсолютно конкретної сніжинки на невелику долоню у голубих перчах... вітер завиває, дає поштовх вовкам та створює динаміку неквапливої лісової ночі...дерева безсоромно дрихнуть, посапуючи як велетні печери Аккроу, повільно ворушаться під ковдрами спогадів на подушці майбутнього. Миттєвість вирішує, чи нападе на них стрімкий вітер з тьмяним грифоном Тріску на повідку, чи ні... миттєвість вирішує, чи впадеш ти зараз, (бо під ногами слизька каменюка), чи йтимеш далі дАлІ ДаЛі ДАЛІ у північну темряву. Фортуна - створіння греків та казино - не лісу чи порожнечі, не темряви чи міста... спіткаюсь... падаю долі у м"яку сніжну постіль, широка чорна риска - слід від ковзання стилів - підкреслює самотність і зливається з небом в надії стати князем з грязі... небо в настрої, розважається з зірками за невагомими хмарами... а на цій сцені... упсс, заміна в акторів, міс Астр... захворіла... так-так) сьогодні роль Обкінченної_Королеви_Ночі гратиме міс Де Нежж... не та, що розтанула на рукавичці, а інша - їх тут дуже багато, цих великих пухнастих скупчень самотності... разом вони сила... бо у самотності від довгого горіння вугілля, сміття та порожнечі з"являється чорний діАмАнт, твердий, непорушний і непростий, у його блискучих гранях губиться погляд ночі... діамант може стати силою чи тягарем. але він стане силою, бо місто знімає пінку тягаря у супі справ та тернистого життя...
Прямуємо на північ, за компасною стрілкою. дякувати Богу, магнітне поле землі поки ще константа... мотлох у бегпеці подзвякує у такт крокам... це був би рай, ще трасу для коня залізно-синього, гітару розпакувати, плюс місто в серці... (кого з книги я вам нагадую?..) дерев стає все менше, це невеликі гарні ялинки, ммм, буде що прикрашати розбитим склом та пляшками з-під шампанського на новий рік)
Ось вже й віллу видно - приємний будинок, від нього віє затишком і минулим сторіччям. *дзень*... *дзень*.... .... ....
*я ж кажу, ДЗЕНЬ!!!!!*... *ну я зараз.... !!!*
- добра ніч, ви мабудь мадмуазель Сімона Шанелю? - на порозі стояв господар отелю, пухкенький чоловічок у піжамі з ведмедиками та нічним ковпаком, - але більшість, напевне, знають вас як Синю_ВоЛоШку з того райдужного міста країни У.... проходьте-проходьте, товариство вже грає у більярд...
- вітаю вас, так, це моя скромна персона... у вас затишно... ммм, лю більярд. чи шахи. і камін, бачу, чудовий) допоможете з бегпеком?
- звісно... приєднуйтесь)) *гостинна посмішка*
ID:
105679
Рубрика: Проза
дата надходження: 30.11.2008 22:32:02
© дата внесення змiн: 30.11.2008 22:32:02
автор: СиняЧевіана
Вкажіть причину вашої скарги
|
