Люблю ,коли Ти знову промовчиш,
придумавши якусь солодку фразу...
Як подумки про щось мені кричиш,
а потім шепчеш:"Ну,давай,доказуй..."
Коли цілуєш ніжно у чоло
І губ торкнувшись обіймеш щосили.
Чому ж Тебе так довго не було?
Коли Тебе у Господа просила...
Люблю,коли прокинувшись всміхнусь
Бо запах Твій лишився на запясті...
Коли про себе й думати боясь:
"Хіба так мало треба нам для щастя?"
Пробачиш,якщо німію раз у раз
Вдивляючись кудись далеко в тишу.
Воскреснути не просто від образ
Від розпачу,що в серці глухо дише...
Дві яхожі долі ,зломлені на пів
Не просто так у світі перетнулись.
Ти знов щось промовчати захотів
Та в тиші сонній :"Я ЛЮБЛЮ" почулось...
