Тінь із неба в очі впала,
Зло в душі твоїй заклала,
Все в очах твоїх горить,
В коридорі темно, все болить...
Ти блукаєш у житті,
Щось шукаєш у собі,
Кров гарячу випускаєш,
Коли боляче й коли жити як, незнаєш...
Ходиш ти по колії життя,
Чуєш страх і не приємне відчуття,
В грудяг щось стискає і болить,
Вільно дихати щось не дає...
Ти чекаєш на той потяг, на кінець життя,
Та дарма, його нема й нема...
З колії ти сходиш. Вже набридло,
Жити в цьому світі так огидно.
Хтось слідкує за тобою впертий,
Не дає спокійно навіть померти...
Ідучи спокійно, на шляху додому,
Озираєшся на колію уже знайому,
Бачиш потяг – він запізнився,
Все набридло, ти втомився...
Оценка поэта: 5 чудово!!! І до речі ,в мене асоціація з гр. Маврік ,пісня "Кто же мы". У тебе щось такі схожі теми на мої переживання...Мабудь, нас хвилює одне й те саме.
Ярослав відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую не можу знати, але думаю, що все таки схоже... я розумію
