..Замислилася, дорогий мій...мабуть, більше, ніж це дозволено ...
Рядки знов лягають в ледь прийдешню зорю...
Загорнуся у м*якість минулого, спомин,бо трохи зморена...
Чи відрікаюсь, питаєш мовчки, від слова"Люблю"?
***
Тільки в очі Ваші дивитись не можу, не сила...
Ви десь далеко ...не з мого роману, схоже...
Та доля , й несчулись ми----більш ніж прості перехожі---
Зустріч нашу, з причин незнаних нікому, здійснила...
Пишу, та переді мною Ваша чудернацька постать,
Така сумна приховано і так надзвичайно ...моя
...Європи манять...Ніяк цим я не здивована..
Щезну з Ваших красивих спогадів...Вона спокуслива...
Європа така...
Афродітини мрії дощать у моїх хмільно--липневих снах..
Ви, милий,їдете... та все одно-----не Ваша буду...
І все ж духмяніші липи в моїх-не моїх вечорах...
Раділа зустрічі , правда, , як великому справжньому чуду...
Темряви Аїда мучать мене за любощі недозволені ,чи ----нас?
Бо щемить душа, відчуваючи їх неможливість... й розлуку...
Бережи ж мене сивий зміїний вершник,труженик Волопас..
І розвій же ж , мати- Ведмедиця, мою тиху й повільную скуку..
