Усі завжди ми в масках...
З собою, навіть, наодинці геть намагатись
Пробить дірки шоломам, що натягли їх змалку...
Не роздовбить той корок, що вкрив наш розум
Й не дозволяє вир емоцій демонструвати палко...
Хоч радість й зображаєм,
Коли печаль і горе з'їдають Душу в нас,
Не можемо віддати розуму лихий наказ:
"Не бачити й не чути буденність, що жахає!.."
Мабуть, то вірно, що не хто хоч
Хто кого може вщент пізнати...
Що поверхово камуфльовані слова
Не прагнуть Істини пізнати,
Коли у візаві не в рівень голова...
Годі символів шукать, де їх нема...
Не треба знаків бачить, де їх не може бути!..
Лиш так не можна зневірять!
Бо ж, кажуть, в щось та й мають вірить люди!
Я вірю, що усі ми вірим в маскування...
Хоча, мабуть, не маю права казать за всіх...
Чи не вважаєте: загрались в камуфлювання?
Та мімікою забавлятися не гріх!
Тільки знайдися той, хто вчує неправдивий сміх!
Відшукайся! Під маску зазирни! Побач!
Побач ридання щирі й чистого серця плач...
* - готуйся до війни (лат.)
02.VI.09
04:00
