Дитино!...
Капнула сльоза
у склянку із водою.
Губи затремтіли
у німому крику:
із радіоефіру
жахливе щось почулось.
Квітка і дзвіночок
впали на підлогу...
Дитино!!!
Знялося в небо
кривавими крильми
пронизане наскрізь
серце у долонях...
І ось воно!
І ось уже це сталось!
Дитино!!!
І лише свіча
горить так тьмяно –
у цій скорботній самоті
дощем повите горе
ховається у полум'ї
молитви та проклять.
Дитино!
Не може капнути сльоза.
Не може в усмішці
паралічній кривій
народитись слово!
„Дитино!!!" –
майнула думка
спаленим шляхом увись:
„Візьми свою маму з собою!"...
.....................................
* цей вірш я написала як реакцію на жахливу трагедію в Беслані.
----------------------
(вересень 2004)
