Коли жити несила,
То помалу вмираєш…
Твоя посмішка мила..
І ти нею вбиваєш!
Розбудив ти кохання,
Але знищив життя.
Залишились зітхання
І гіркі почуття.
Вийняв серце, погрався,
Тілом бавився теж…
Щиро так обіцявся,
Що кохаєш без меж….
Як нестерпно і гірко
Просто згадувать це.
Ті хмельні надвечірки…
Твоє гарне лице…
Все омана, омана!
І немає життя.
Прикра зрада. Жаданна
Мить мого каяття.
Ти негідник, а люблю,
Ти нікчема, я знаю… .
Своє серце я гублю
І жива помираю.
