Зірки в небесах мигають,
Між собою утворили чумацьке сузір’я.
Рушає за сіллю до моря чумак
І покидає надовго він рідне подвір’я.
Скрипить гарба по татарських селах
І воли до моря самотньо ідуть
Дорога знайома не раз там бували,
і завжди завчасно до моря прийдуть.
Дрімає на гарбі чумак молодий,
Проминув вже села і татарські двори.
Біля холодної, степової криниці
Напитись водиці зупинились воли.
Води Сиваша блискучі з далека,
солоне повітря впивається в очі.
В повітрі немає навіть лелека,
перепел гніздитись в степу тут не хоче.
