Пишу свій передсмертний останній лист. Кому саме??? Адресат невизначений...Пишу, а в голові ніби розривається тисячі феєрверків, у грудях гарячий біль стискає серце. Але назад дороги вже нема. Все – фініш, фертик, кінець мого нудного існування. Пишу, щоб мене ще раз згадали, сподіваюся незлим словом! Хотілося б зупинитися, відставити ручку, відчинити вікно, і просто вдихнути ковток свіжого повітря, останній ковточок, який би наповнив мене усю зсередини, розлився по всьому тілу...Але ні, я всеодно сижу і пишу...Я невсилі відірватися...
Ну от, ще кілька слів, і все. Мій лист готовий...Сподіваюся вам він видасться не надто нудним, мої любі друзі...
Повільно відкладаю ручку, підхожу до стільця, повільно видряпуюся на нього...накидаю зашморг на шию...стою, здається що все...чого чекати, я вже готова...з усіма попрощалася, ступаю крок, і....
НІ, Я ВСЕ ТАКИ ОСОБИСТО ХОЧУ ПРОЧИТАТИ ВАМ, ЛЮБІ ДРУЗІ, СВІЙ НЕКРОЛОГ, ЗАНАДТО ВІН ВИЙШОВ КРАСИВИЙ ЯК НА МЕНЕ....
