Любю тебе, моя земля,
Мій рідний краю,
До болі я тебе кохаю,
Тут пращурів моїх, лежать кістки,
Лежать на Дніпровських схилах, непоховані вони,
І дух їх, ще вітає над рідною землею....
Тут пуповина роду мого,
Ще в віках незабутого...
Я пишаюся вами,
І тим, що ви в мене є, рідні такі,
Що дали нам настанови,
Своїм життям ви показали, як її любили ви,
І як нам, себе, на рідній землі вести,
Прикладом в істоії України стали,
За незалежність її, ви воювали,
Своє життя за це віддали...
І я славлю тебе,
Мій, козацький роде,
Бо славу собі, давно заслужив, ти,
Залишив на згадку нам церкви, монастирі,
Їх купола золоті і дзвонів передзвони,
Неповторні храмові розписи,
Які створені майстрами навіки,
Якими й донині, пишаємся і милуємся ми....
Спасибі тобі.
Слава Україні! 
