Не тому, що відкриті двері,
Я заходжу до твого простору,
Будем вперше колись відверті,
Поговоримо по-дорослому.
Ти ідеш вже знайомим шляхом,
Коли схочеш у бік звертаючи,
Для планети – не та комаха,
Що між листя живе, гойдаючись.
Я на крок відстаю від тебе,-
Кілометри для нас не розміри -
На своєму путі, бо треба
Невідоме знайти у просторі.
Що ти? – так. Уявляєш? – запросто.
Ти повіриш мені? – Повірила…
Довести, поміж болю й радості,
Що любов’ю ми силу міряли.
