Коментар на оригінал «Не можу пробачить»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169479
«Пробач, що я мушу творити...Засолодкий чай... Не пригадую хто автор, але цитата;"И я теперь на все готов! Я -раб"
Відповідь;"Я не люблю рабов". Піднімайтеся з колін!!!»
Не можу пробачить, не бувши
Відвертої лірики в рабстві…
Щоб полум’я серця задувши
Водою ганьби і нахабства?
Та паростки мого Кохання
Росою поезії вкриті,
І то не наївні зізнання,
А очі, у істині вмиті,
Пробач, що не можу забути
Твій погляд і ніжності руки,
Тобі ж бо, - бажаю відчути
І все пробачаю!
Крізь муки...
Не можу пробачить, не ставши
Рабом твоїх пристрасних віршів,
У коменти серце віддавши,
Пишу, щоб не стало ще гірше,
Плекаю твій погляд зустрічний,
Живе почуття та стремління
Почути пронизливе й вічне:
"Не раб ти! Вставай-но з коліна!"
Пробач, що не можу так швидко, -
До цього двобою готуюсь,
Тобі ж бо, - гадаю не гидко
Дивитись на мене!
Милуюсь...
Не можу пробачить, не взявши
До рук поетичну забаву
І в риму її завернувши,
Відчути над серцем розправу,
Бо вже ти не лірик казковий,
А знову стоїш на майдані,
І поруч не хтось випадковий,
А разом ви тягнете сані,
Пробач, що так мушу писати,
Летять знову кулі навмання,
Тобі ж бо, - бажаю я стати
В шеренгу зі мною!
Кохання...
03.02.2010
Оценка поэта: 5
ось і сталось - те що треба було мені, нам, двобою...
хтось підвівся з колін у натовпі слів,
та що то з тобою? що?
як так бажаєшь, як хочешь - стій!
ні, ти не ніций,
скільки обилч позаду, попереду,
але ж, чи то є лиця?
А я бажаю, щоб не дорослів ніколи,
хлопчику, підведись з колін, йди до колу
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
