Я не звертаюся до всіх,
Я не звертаюсь до одного.
Ви бережіть веселий сміх −
Хай буде менше, ніж нічого.
Ви не втрачайте обладунки
Жорстоких крил, списа́, меча.
Серця ятрять, як поцілунки,
Ще не довершені діла.
Я не звертаюсь до одного,
Я не звертаюся до всіх.
Тобі кажу: іди в дорогу,
Стели рушник свій біля ніг.
Захисники! Захисниками
Не стануть так − по своїй волі.
З грудей летять крики птахами:
«Ось день − ось ніч − прагнемо волі...».
Я не звертаюсь до одного,
Я не звертаюся до всіх.
Я не благаю в дня дурного
Немилосердя знов батіг.
Захисники. Так захищайте!
Хапайте зброю і ідіть.
Та не з уявою ворогами
В зимову ніч, що кидає самоцвіт.
Захисники. Слово прощання
Згадає хтось, згадає біль.
− Ти не чекай мене до рання,
Не зустрічай в гірке світання...
Пише солдат для матерів.
Вони тебе колись зустрінуть:
Вибір, страх і каяття.
Неначе нитку в тло протягнуть −
Вони твого прагнуть життя.
Прагнуть, кличуть...
Вибір, світ...
А ти ще на початку
Своїх юних літ.
А ти у зачатку
Вітчизни-тепла.
Роки пролетять − і пройде біда....
Навіщо зватись − «захищати»,
Навіщо гнати пусті слова.
Себе самого там боятись...
Пусті, пусті-пусті слова.
Я не звертаюсь до одного,
Я не звертаюся до всіх.
Пригорни неньку, пса чужого...
Своїй подружці даруй сміх.