За мить небосхил згорить.
Я поруч з тобою на мить,
Ось тут я цілую, твого голосу розривається нить,
Твій небосхил, о мила, це твій небосхил палахтить.
Синій вогонь.
Геть викинь з долонь
Турботи і зло
Все водою стекло,
О синій вогонь,
небесний вогонь.
Залишусь на пероні без тебе один.
І душу заллю тим небом твоїм палахким.
Я піду, несучи розлуку з собою,
А тебе зашмагає зливою проливною…
Синій вогонь
Не плач від кривавих потоків,
Не плач від брехливих реклам.
Не почуєш моїх, не почуєш ти кроків,
Заглушить їх вогонь по коротким складам.
Синій вогонь
Уста тремтять і назустріч світанку молитва летить,
О мила, де ж ти? Лише ніч зірками мерехтить.
Розріжеш темноту, заллєш її вогнем,
Я триматиму тебе, поки серце долатиме щем.
Синій вогонь
Впав до моїх долонь
Я іній його в своє серце зібрав
І я охолов… І я переслав
Своє серце вогню,
Перетворившись в золу.
О синій вогонь…
О далекий вогонь…
***
Я тут, я поруч, я тут.
Ти чуєш, цей подих, цих рук звук.
Ти тихо тремтиш…
Чуєш - скоро згориш….
Що відчуваєш ти?
Бажання вклонитись мені.
Що почуваєш ти?
Що нікуди тобі не втекти.
Ти силу мою
Сповиваєш в жалю,
О, не плач,
не впокориш сльозами вогню…
Не втечеш,
Я вогонь і течу по зіницям твоїм.
Не переч,
Я попіл і сонцю я побратим.
Не молись, я вогонь!
Не кричи: Охолонь!
Запалила мене,
Охопила мене,
А тепер закривай
Очі швидко - і в рай…
Іди на вогні…
Іди на вогні…
Розіпну в божевіллі,
Ну а ти проситимеш ще,
Буревій деструктивний
Починає цю пісню лише!
Запалю небосхил,
З твоїх криків зліплю я заграву.
Я безжальний до крил
Я руку даю тобі праву.
І не бійся,
Візьми її,
Заберу тебе в бурім вогні
На гарячім чорнім коні
Ти відчуєш, ким була і є,
Відчуєш почуття моє,
І не бійся,
Візьми серце моє…
Атмосферно. Так, саме атмосферно. Легко і прозоро як звук флейти. Викликає приємні асоціації... Це щось схоже на м'яке вечірнє світло, що пробивається через різнокольорові вітражі затишного храму. Щось подібне на відлуння кроків у цілковитій тиші, на приглушену пісню цвіркунів, що проривається в келію крізь вузьку і високу арку.
Я читав немало віршів, які своєю правильною і непохитною структурою нагадують прозорий, холодний діамант. Ваш вірш - щось принципово інше, щось більш схоже на теплий бурштин або різнобарвну яшму.
Теплий літній вечір насичений ароматами квітучих садів...
Атмосферно. Так, саме атмосферно. Не залізобетонно і не колючо-огранене. Ваш вірш більше нагадує сферу, тоді як більшість віршів схожі на призму.
Хельга Ластівка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00