Закосичене небо сонячним промінням,
Усміхається і посилає свої цілунки,
Свіжим вітерцем, що розганяє хмари,
Які невпинно штурмують, немов примари.
Налетів вітер прониклий, враз, все зникло,
У журливому хаосі хмар, сховалося світло,
Затрепетали вони грозовими розкатами,
Блискавкою перерізало небо. Ударило.
По скроням. Полились на землю гіркі сльози,
Вичавлюючись із хмар, що неслись в інші далі,
Скидаючи з себе тягар, скривдженої Землі,
Людським, схибленим розумом, що занапастив її.
Спасибо. Вообще здесь новые слова и метафоры, неприсущи моим произведениям.Решилась на новое Ведь тучи создают люди, своей деятельностью( заводами, машинами и т.д.)