Як тяжко серцю моєму непокірному,
Заставляє вибір зробити великий,
А я так довіряю йому, вірному.
Я вже тим всім по горло ситий.
Я так радий був бачити очі гарячі,
Тримати біля серця твої руки дитячі..
Так, це лиш мрія мого минулого,
Це лиш думки. Не контролюю серця свого…
Я причиняю біль тій, іншій,
До тебе ж я ставлюсь з повагою,
Я вірю їй, вірі… сильнішій,
Вона завжди веде правильною дорогою…
Запам’ятав я ці дні надовго,
І радий згадувати щодня,
Не було нічого дитячого, легкого,
Але здоров’я собі трішки відняв.
Минуло кілька років, а ти все ж така красуня,
Залишився тільки клопіт, і спогади щодня.
Я іду по чистому тротуарі,
І згадую минулі, хороші ті часи…
Зови мене як хочеш, і я прийду…
Зови мене як хочеш, я до тебе припливу,
А боляче то як, а боляче…
Загнаний я в темний кут.
Я б покинув навік ту забаву,
І забув про думку лукаву,
Та не дають ті спогади старі,
Вони зостануться зі мною на всі дні.
Я бачу фото чи тебе і злюсь…
Ще раз я хочу… на тебе подивлюсь…
Запам’ятають очі, на тебе я не злюсь,
Я розумію, ти цього хочеш, тепер про тебе я молюсь…
ID:
177956
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 16.03.2010 23:23:42
© дата внесення змiн: 16.03.2010 23:23:42
автор: ХайВей
Вкажіть причину вашої скарги
|