Летять хвилини тихою рікою,
Я відпущу образи в далечінь.
Хотілось жити правдою одною,
Та правда-це є світло,а не тінь...
Проходить все-і рани вже не нові,
Їх час лікує,і тамує біль.
Зібралось все в одному тільки слові,
Яке летить до мене звідусіль.
Не розуміла-гра це чи реальність,
Та серце-це не іграшка для всіх!
Тепер-це лиш моя відповідальність:
За всі думки,за сльози і за сміх!
Я вільна свою долю обирати,
І почуття я виберу сама.
І мати буду те,що хочу мати!
Тепер в душі закінчилась зима!
Напевно це пройти було важливо,
Як крок вперед до вищої мети.
Тепер я знаю-все в житті можливо,
І справжнє щастя,і любов знайти!
