Нікого не треба мені, крім тебе єдина,
але не спиймає мене, твоя мати, родина.
Мої почуття, то є роси, чисті прозорі.
І свідками, були у нас, карпатськії зорі.
Мати твоя, хоче зятя, хлопця молодого.
А я їй не довподоби, хоч я промінь сонця.
Промінь сонця,, брат я вітру, я весни онука.
Тож не слухай, друзів мила, буде тобі мука.
Буде тобі мука мила, буде тещі мука.
Доки ми не принесемо, на весні онука.
Ось тоді і заспіває, теща колискову.
І повісить, нам на двері, від коня підкову.
