Життя на смак вже спробувала я
І кожен з нас то є окрема страва
Тут свої тонкощі і рецептурна гра
Не те додаш - отримаєш отраву
Байдужістю мов жиром обростаєм
Чужі плачі й страждання ні до чого
В глибокі речі більше не вникаєм
І від життя не хочемо нічого
Любов солодку може вибрав ти?
Тоді напевне й сам переконався
Що в неї терпкий присмак гіркоти
І післяжаль: Навіщо закохався?
А може ненависть в твоєму серці?
На смак мов оцет, і така пекуча
Така неначе та горілка з перцем
Тебе труїть, повільно і ядуче...
Чи зробиш помсту собі на сніданок?
Вона ж бо діє, як морська вода
Ти п'єш її, і завжди буде мало
Бо жити не дає тобі жага...
Зі смаком кави - надміцне терпіння
Щоб лиш змогти до жити до кінця
І сигарети дим - душевне тління
Яке ж буде на смак твоє життя?...
