Залиш мене, нещадне почуття,
Покинь мою уяву і свідомість.
Я посилаю все у забуття
Та в снах вертається мені, натомість.
Вертається.В розбещених кошмарах,
В страшних жахіттях знов приходиш ти.
Твій образ виділяється у хмарах -
Ти переслідуєш мене із висоти.
Немає більше сил тебе кохати,
Покинь мене, прошу тебе, покинь,
Залиш моє сумління, годі рвати,
У часі ти, у просторі застинь...
З тобою щастя в мене вже не буде
Лиш спогади залишаться сумні,
Хоч і сумні, але їх не забуду,
Бо лиш вони терзають почуття мені.
І божеволію лише від думки,
Що зараз ти в обіймах не моїх,
Теплі слова та ніжні поцілунки -
Все це від почуттів,нажаль, чужих.
Цікаво, чи ти згадуєш про мене?
Як тебе міцно й сильно обіймав?
Чи пам'ятаєш почуття моє натхненне?
І ті вірші, які тобі читав?
Та що вірші?Це ж тільки на папері,
В них справжніх почуттів не передать.
До твого серця всі закриті двері,
До них ключі так важко відшукать.
Та якщо чесно, я вже й не шукаю.
Якось пройде, колись переболить.
Ну а тобі...я щиро побажаю...
Життя своє в коханні лиш прожить.
