відкрила очі наче вперше,
Із болем подивилася на світ,
І зачарована тривогою,
Здається це не сон, ця мить.
Шумить грайливо вітер,
йому байдуже що зима,
І хочеться про все забути,
Жива, весела, молода...
Попереду стояла дівчина,
Здавалось це сама весна,
І вітер загравав її волоссям,
Чи відчувала це вона?
А під мостом шуміла річка,
Її неначе слухала "Весна"
І зрозуміла, не сказав ні слова
стрибнула.
Та й зашуміла хвилями вода.
Її не знала я,
а поруч хтось що не нормальна,
А інші, - дивились звисока,
А їй ще б жити!...Та життя...
Не знаю,
Хто ж відповість, а що таке життя?
