Не ступай на мою територію,
І винних в мені не шукай.
Я зміню свою траєкторію,
А ти її знов впізнавай.
Не бачиш кордонів незмінених,
Не чуєш останніх дзвінків?
Топися своєю провиною
І згірклістю вранішніх слів.
Не я поробила з акцентами
На тілі й у серці табу,
І ти із думками химерними
В мені уявляєш рабу.
Та я не для цього сотворена,
В іменні моїм інший знак.
Я буду назавжди нескорена,
Неспілий мій дивний чужак.
Ти будеш вертіти у безладі
Питання одвічні й німі.
І знов, хоч й на спільному, березі
Ми дико й безщадно самі.
І будуть товстими нам межами
Безликі старі почуття.
А я лабіринтом вмережаю
Скупе до емоцій життя.
Не лізь на мою територію,
І в очі дивитись не смій.
Під іменем гордим – Вікторія
Ти, може, залишишся мій.
Всіх порву на хом'ячки
гарно
