Сны — грандиозный сериал подсознания.
Ванда Блоньская
______________________________________________________________________
1.
Він сотні раз бачив її у снах...... Таку саму.... Таку, яку малював собі в мріях...
Він дивився на неї поглядом сором'язливого першокласника....хоча йому давно уже за двадцять.... Він давно уже забув, що вона лише витвір його фантазій.... Смак терпкого зеленого чаю залишав його в реальності.....але не надовго... Мить ...і він знову там.... з нею.... Каплі теплого весняного дощу не давали спокою шибкам, а тим давно вже все одно...
2.
Ще один робочий день...Він йшов тією ж самою дорогою,що й завжди.... Нічого особливого.. Купив свіжу газету, з плітками... зустрів того ж хлопчиська, шо, ні би то, йшов до школи.... і так же, як і вчора, усміхнувся тітоньці з хлібного кіоска..... Робота. Робота — це єдиний спосіб забути про неї.... Скоріше б обід...його він чекав з нетерпінням..... не для того щоб перепочити.....а тому, що в цей час можна помріяти про неї.... Про дівчину зі сну....красиву дівчину в платті, кольору стану його душі...і з поцілунками ангела на щічках...а в руках у неї ромашка....”любить...не любить...любить...не любить.....”
Перша година по полудні... Нарешті!!!!!... Зірвавшись з місця він пулею вилетів на вулицю.... купив свої улюблені тістечка і пішов в парк....мріяти... В його очах світилось щастя... він не бачив нічого перед собою.....весь реальний світ для нього не існував...він був там.... з нею. І раптом він щось почув...це було немов звуки з іншого світу....які були зовсім недоречні...вони заважали йому думати...
А можна я тут біля вас присяду?
Мені все одно...місця ж багато...
Ага.... а я от перший раз в цьому місті.... гарно тут у вас...
(раптом вона починає розуміти, що хлопець зовсім не звертає на неї уваги)
Я Катя.....
(жодної реакції)
Чуєте......Мене звати Ка-а-а-тя-я-я!!!!!!
Не заважай мені....
Я бачила вас....чуєте...(((
Це не дивно....містечко у нас маленьке....всі всіх бачили....
(понуро)...я бачила вас .... у своїх снах....((((
Залишила ромашку на лавочці .....і пішла....
Немов щось вибухнуло всередині.....він не міг зрозуміти де був сон, а де реальність.....розгублено опустивши очі він побачив ромашку...
Постривай!!!!! ми.....ми ще не додивились захід сонця.......(((((
Того дня він так і не повернувся на роботу.... В принципі так як і наступного.....і того, що йшов після нього.... Зранку до ночі він сидів у тому ж парку...на тому ж місці... Чекав....
Крізь густе листя дерев пробивалась пронизливо-разюче проміння непотрібного сонця... Десь на горизонті було чути щирий дитячий сміх.... Йшло до вечора,а він ще ніразу не зазирав у свої мрії...її вже там не було... З жалем у очах він вперся локтями к коліна,підтримуючи вже надто важку голову.... Тримаючи в руках ту ж саму ромашку,він дивився в нікуди....
Сьогодні вона йому раптом приснилась..... дивно, адже вона не приходила уже з місяць... вони були десь в горах...одні....був вечір....заходило те ж сонце......
Сьогодні ми його все ж таки додивимось.... (усміхнулась і чмокнула його у щічку)
Він проснувся....випив терпкого чаю зі смаком реальності.... відкрив вікно і, вдихнувши на повні груди, сказав:
- Як добре, що я нарешті проснувся..... Правда,.... Катя?!)))
03.03.2010р. 02:26год.
приємно_)
