Старий театр. Гримерка. Антресоль.
Стоїть актор, над сценою завіса.
Тут стільки раз він входив в свою роль,
І грала поруч молода актриса.
Скільки хвилин тут радісних провів,
Були ж провали, врешті - бенефіс.
Й не раз бувало, зал немов ревів,
І викликав назад його на біс.
Троянди, радість, всіх ушанування,
Прихильниці, що посмішки дарують.
Було у нього лиш одне кохання,
Її уста, в думках його цілують.
Для неї, він всі зорі би достав,
Лишень для неї радість і надії.
Та сталось те , чого він не чекав,
Мов скло розбились всі актора мрії.
Вона пішла. Пішла на небеса,
Зостався смуток, наче злії грати.
В думках лишились голос, і краса,
Та треба жити, далі ролі грати!
Він завжди бачив очі променисті,
Чи був жебрак, чи був тоді король,
Мрії і сни йому були іскристі,
Коли вони вдвох, грали свою роль.
Ну а тепер, самотність і розлука,
Лиш стрічка тексту, підняття завіс.
Для нього це тепер нестерпна мука,
Коли говорять, «браво», « бенефіс»!
Зайшовши у гримерку на хвилину,
Він витре сльози, що змивають грим,
І стане схожий просто на людину,
В якої все, розвіялось мов дим.
Почувся стукіт. «Вас на сцену просять!»,
Зітхне, всміхнеться, вийде на уклін.
Повні корзини з квітами виносять,
І з радість усі приймає він.
Серед людей, і серед всіх овацій,
В думках вона, любов і, ніжна згуба,
Шепочуть губи, серед делегацій:
«Це все для тебе, найдорожча й люба!».
Дуже гарно! Браво
Особливо сподобалось:
"Було у нього лиш одне кохання,
Її уста, в думках його цілують.
Для неї, він всі зорі би достав,
Лишень для неї радість і надії."
Шкурак Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
в мене серед друзів є одна юна львівська поетеса, яка тільки те й пише, що про театри )
(в 15 років!)
от від неї я й набрався цієї любові...
Шкурак Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вельми вдячна за оцінку! Так, справді, ваша знайома велика прихильниця театру!Я, правду кажучи теж велика його прихильниця , але чесно зізнатися вперше зачепила у віршах театральну тему...
