Думки - розгублені, спустошені... сумно
я не знаходжу поряд тієї душі,яка зігріє,
втишить бурю у моїй голові і зрозуміє.
Я хочу знати, що можу ще кохати.
Та стомлена від пошуків себе, зі звязаними руками,
я знов і знову ходжу по світі твоїми слідами.
Та тебе там нема давно, лиш тінь і зневіра, нема віри...
я втратила крила, більш нема вже сили,
готова впасти і розбитись, та чекаю дива.
Світ пустий , не можу зрозуміти, що втрачаю.
Сонце шепоче - покохаєш, зорі плачуть - впадеш... нема раю.
І так котилась по щоці сльоза - гірка,
шукаєш щастя у житті , а приходить біда.
Забуваєш про себе, питаєш в неба -
чи ще довго так, без тебе?!
І визирає місяць із- за хмари,
дарує шматочок щастя і ти шукаєш вже надії
Потреба дихати, бажати, відчувати щось нове,
тепер не покидає вже тебе!
Отак, проходиш крізь ворота часу,
знаходиш , втарачаєш -
замкнутий круг, який не може ніхто розірвати!!!
