В кожному обличчi я бачу тебе
В кожному обличчі я бачу тебе,
Я не шкодую свій час, а проте…
Я лиш пошкодую, що пізно відкрився,
Що пізно відкрився тобі.
В обличчях прохожих і сміхові страху
Я чую, твій голос не спить.
Я лиш пошкодую, що дав тоді маху,
Та треба далі якось жить.
А сльози, перлини, чи дощ на обличчі,
Я так ненавидів той дощ,
А вітер надворі, а вітер все кличе
Ім'я твоє, слів різних товщ.
Я просто сидів, а потрібно вже бігти.
Я вже запізнився, спішити куди?
А зорі на небі, а небо все ближче,
А небо все ближче, торкнеться землі.
Навіщо страждання, навіщо тривога?
Коли на годиннику стрілки стоять.
Навіщо питати, питати у Бога?
Коли треба бігти, а ноги стоять.
Я встану неквапно, піду по дорозі
Хоч йти треба в інші світи.
Мені, що втрачати, раз серце в облозі
Немає життя. В думках й серці лиш ти.
