Я сидів на пірсі нашого озера і пив вино, якось все мене пригнітило настільки, що я просто вирішив закритися в собі на кілька годин і обдумати все що до тепер мало для мене значення. Я думав про рідних, які мене спиймають таким який я є і які осуджують мене за мій стиль життя, про друзів, які бувають хорошими ліками і просто тими хто стоїть поруч, але не дивлячись на це дивиться в іншу сторону, про людей які дивлячись на мене бачать ворога, коханця, дурня, блазня, іграшку, чи просто прохожого. Для мене не грає роль думка інших, мені важлива думка тої яка поруч, якщо вона буде поруч і дивитиметься зі мною туди куди і я, питиме зі мною вино, і кидатиме в мене подушкою коли я заслужив, я буду щасливим. Ця реальність єдине що викликає посмішку на моєму обличчі.
