Подивись мені в очі,
невідводячи погляд
від карих глибоких водойм.
Там можна втонути
вже в котре, вже в котре
пірнаєш і бачиш диво на дні.
Пірнаєш у мене всім серцем,
палаєш, палаєш, мов хмиз.
Подивиш і сплеснеш в долоні -
ой, Бо...!
Там хащі глибоких і диких лісів,
а далі, а далі від світу
примари і мари
й русалки хвостаті
пір"їнно-лускаті.
Ногами махають
і рухають стегнами...
І рухають стегнами, рухають, рухають...
Руками за ноги,
а ноги у воду,
до виру зіниць
затягнуло кохання.
І тонеш в очах, каламутиш свідомість...
Свідомість на томість
вкладається в мушлю
серденько-перлинка
рождає
кохання нестримне
в глибоких й тонких
надзвичайно тонких
відчуттях...
20. 08. 2010р.
Дякую за квіти 
