Так боляче дивитись за вікно…
Бо там журба, і сльози небо крають,
Нема там сонця, бо втекло воно.
Густим потоком краплі скло вкривають…
Я думаю про тебе і про сон,
Який тіка од мене на всі боки.
А серце б’ється з дощем в унісон,
Вода з очей обійма міцно щоки…
Чому нема спокою, сну нема?
Невже я не заплющу більше очі?
Четверта на годиннику і тьма…
Тьма непроглядної сумної ночі.
Вже скоро ранок, проте сонце спить.
Тут спить усе, окрім мого натхнення.
Згорнувшись у клубок, мій кіт лежить
І бачить снів та мрій смачне варення…
А, може, ти також зараз лежиш
З відкритими очима і думками?
Та ні, мабуть, у ліжку тихо спиш
І бачиш сни: Венеру чи Багами.
А, може, бачиш бога сну, що спить
Й не чує слів коханої Селени,
Богині місяця, яка летить
Між зорями, складаючи катрени…
Знайди мене в своєму сні, знайди!
Зайди в кімнату і присядь на ліжко,
Лиш пригорни до себе й обійми,
Тоді і я засну й посплю хоч трішки!
22.07.2008
Приємно 
