Від Афін і до Кріту,
Від Сіднею до Канн,
Від небес до безодні
І від щастя до ран...
Ми бували у Бога
І вклонялись йому.
Скаже Він, де дорога
Наша в світлім раю.
На руках я тебе, мов дитину, тримаю.
Твоя усмішка - радість для мене.
Хай почує Господь, як я щиро кохаю.
Ти повір: я - твоя наречена!
Від Хрещення до Прощі,
Від Івана-Купала
І до першої ночі,
Де тебе цілувала...
І засинали ми в садку,
І третіх півнів рахували,
І в церкві, позабувши про біду,
На килим вишитий ставали.
Від кохання до болю,
З перемир'я до бою,
Там, де серце палає
Хай мій плач пролунає...
Вірш цікавий. Бачу спробу різнлманітного стилю віршування. В деяких випадках вважаю допустимим (для підкреслення якоїсь особливої думки). Та чи не забагато їх в даному творі? Впадать в око технічні огріхи. Я б радила ще ьрішки допрацювати, аби було зовсім суперово
Юлія Солнцева відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А де Ви бачите технічні огріхи? Може, я щось виправлю?
Спробуй з температурою... 
