Густим паруючим молоком над водою стелиться туман.
Десь у гущавині лісу спросоння щебече пташка. Декілька голосів стиха виводять купальську пісню.
Жіночі руки занурюються у воду.
Загрубілі долоні обережно наповнюють глибоку глиняну миску.
Довге золотаве волосся цнотливо прикриває оголене тіло.
Материні руки зачерпують воду.
Кришталевим водограєм котиться по довгим пасмам вода. Під її дзюрчання мати примовляє над дитиною:
-Ой, бережи, Боже,
Мою дитину гожу.
Щоб довгії літа
Вона незмінно квітла.
Умиваю водицею,
Щоб була царицею.
Утираю повіки,
Щоб була з чоловіком.
Осушую щоки,
Щоб не спішили роки.
Закутую тіло,
Щоб йшла по життю сміло.
Материне благословення
На цілий рік -
Хай Бог буде з тобою повік.
