Вже доросли ми до пророків,
Тепер самі себе вчимо.
Життя - воно ой різнобоке,
Не так хотілось ,як було.
А так все р*яно починалось.
Жило ,любилося ,росло,
Розводилось ,і знов вінчалось,
До нових почуттів тягло.
Куди ж ви душі молодії,
Несетесь діда перегнати -
Були і в нього ваші мрії,
не довго лишилось чекати.
Тепер у пам*яті одне -
так мало доброго зробив,
хто сум печаль цю розжене,
що все життя не так прожив.
Щоб з ким радіти –порадів,
щоб з ким поплакати - побув ,
кого навчити –научив,
і про сирітку не забув.
