Я пам’ятаю, тоді йшов вже другий рік
Той самий, коли листопад весна вкрала,
Коли ми робили все,щоб скоротити свій вік,
Коли я всі листи спалила, що тобі написала.
Коли всі чекали з острахом кінця світу,
Коли всі займались політикою та плітками,
Я мріяла дожити до наступного літа,
Побудувати мости між нашими світами.
Я пам’ятаю, кривавий другий рік тієї війни,
Коли ти мені отруту вприскував у смертельні рани,
А потім їх лікував іноді наяву, частіше у моєму сні.
Ламав мене, вбивав мене, а після цілував до нестями.
Коли я тобі віддала всі таємні плани та карти,
Коли я сама ж викрила всіх своїх шпигунів.
Я тоді вірила, що воно того варте,
І війна та кінчиться без марних зусиль
Та нерівні бої, оті страшні, що в ночі,
Оті, що в моїй голові, коли наодинці сама з собою,
То були бої найкривавіші, найтяжкі…
А після них гори трупів та твої холодні лодоні.