якби ти лише знав як важко тебе кохати...щодня, щогодини, щосекунди хвилюватися, не знаходити собі місця, розриватися на мільйони частин, незнаючи, що з тобою, де ти чи з ким ти! постійно в своїй голові я клянуся, що ти лише мій, що я лише твоя. клянуся, що ніколи тебе не відпущу. в моїх очах всі становлять небезпеку, кожен норовить відібрати тебе! я не розумію що зі мною...
якби змогла - зімняла б тебе в малесенький комочок і носила б в кишені біля серця, тільки біля серця. я б виймала тебе, щоб розцілувати, тримаючи в долоні, як ховрашеня. я вчепилася в тебе своїми пазурями і не віддам нікому, що б там не трапилося - буду тримати тебе , навіть якщо ти будеш кричати "відпусти!" - нізащо! не подумай, що я тварина.
ти змусив мене бути лагідною і водночас жорстокою істотою. я готова знищити кожного, хто наблизиться до тебе хоча б на метр, того, чий номер є в тебе в телефоні! це вже не ревнощі - це переросло в значно білше...я егоїст, я власниця, я хвора?? - можливо! та нехай, головне, що ти поряд, головне тебе не втратити...
ти мій ідол...кожна секунда мого життя без тебе вважається прожитою задарма! навіть незнаю кого винити...можливо себе чи тебе, хоча ні, в усьому виннамоя безглузда фантазія, яку я не в змозі контролювати. якби ти лише знав...ті слова, що я говорю тобі щодня про кохання - це лише мізерна крапля в океані моїх почуттів! один твій дотик здатен побудити в мені неконтрольований вулкан пристрасті. я втрачаю свідомість від твого важкого та такого теплого подиху, від твоїх очей налитих щастям та коханням. якщо зникнеш ти - зникну я, назавжди, і не повернуся в світ, де немає прекрасного, де немає цілі жити, де немає твого солодкого присмаку губ, де немає тебе...я тебе вбережу від всього, в моєму серці ти можеш почуватися в безпеці, де немає рутинних днів, злих поглядів, заздрісних думок...я вбережу тебе...
