Як калина при дорозі,
Стоїть мама на порозі.
А думки її літають там,
Де донечки гуляють.
День у день роки спливають,
ЇЇ діти підростають.
Ніби зірки в небі сяють –
Донечки дорослі стали.
Розлетілись голуб’ята
З рідної домівки-хати.
І залишили вони
Тільки спогади одні.
Мама й тато, не сумуйте!
Радо по житті крокуйте!
Знайте, поруч ми завжди,
Й не залишимо в біді!
Хай є відстань і дорога –
Не забудемо порога,
На якому люба мама
Ніжно гралася із нами.
Не забудемо ніколи,
Як татусь ходив довкола.
Як із нами жартував,
Дочурочками називав.
Хай далеко ми заїдем –
Подумки додому линем.
Бо завжди чекають там
Мама й тато – рідні нам!
Любі наші, мама й тато,
Хочемо ми вам сказати:
За любов і за опіку
Дякуємо вам довіку!
