Багатогранний – це той, у кого безліч неподібних одна
на одну граней. Різних граней. Ось саме він і був багатогранним.
Мов алмаз. Хоча не з усіх сторін такий шліфований, як, звісно,
хотілося б, але шліфований. Цього не заперечити. Немає нікого
ідеального, та, зрештою, й він був далеким від досконалості. Але
він був на правильнім шляху…
Не зупинявся. Не озирався назад, хоча й мости та нездійснені
мрії за собою не спалював. Бувало, падав (з ким не буває?!). Та в
нього був свій принцип: впасти – ніщо, а от впасти й не підвестися –
це все [«все» - не в якості тріумфально-пафосного «ВСЕ!», а в
значенні ніщивної поразки>. Вставав знову. А раз зумів стати,
наступного разу отримував удар від долі на порядок сильніший за
попередній, на порядок болючіший. Треба було триматись. З горем
навпіл тримався, а вибору-то й не було. Необхідно триматися! Адже
якщо здатися, скласти руки – рівносильно фіаско…
Усе своє свідоме життя він шліфував себе сам, як би дивно
це не звучало. Його недарма так виховували. І оце лише зараз він
із впевненістю міг казати: «Основна мета виховання – закласти зерно
самосвідомості, яке би й надалі проростало та й прагнуло до досконалості…».
Ця фраза покоїлася лише в думках, але відображалася
у його діях та вчинках.
Проте він був алмазом. З одного боку – просто правильно зліплений
крихкий вуглець, а з другого ж – сильний, міцний, що бува наносить
шкоду іншим (основним чином – не зі своєї волі…). Іноді й дряпає одним
легеньким рухом. Тоді вибачатися доводиться. Та в той час треба бути
сильним. Сильним завжди треба бути. Цей світ належить сильним, а чи
«достатньо сильний, щоб перевернути гори?».
Але треба бути й добрим. Шкода, що не усі це розуміють й не усі
підтримують. Такі зараз люди. Він-же – добрий. Опосередковано добрий.
Довіряє, хоч і перевіряє. Довіряє, хоч і знає, що коли-небудь хтось із
його по-дитячому добродушною довірою може зіграти злий жарт. Тоді довіра спалахне, мов сухий пух очерету, й полишить за собою подекуди чорні плями спогадів… Це буде неприємно… Та, власне, так само неприємно, як і споживати їжу у поганому (чи як то іноді бува - зіпсованому) настрої.
