«Світ речей» переповнюють горщики,
Всі розбиті, покинуті, різні,
Книги й шафи, кросівки з полОсами,
Мертві киці, й дівчата вагітні.
Перелякані чИстенькі аркуші,
Смолоскипи й ватаги брехні,
Хвилювання й чудові ті пахощі,
Що залишили люди дурні.
Все, що викинуте чи загублене,
Не працює, зламалось либонь,
Що померло, що часом обвуглене
Утворило цей світ, наче сон.
Тут химерні малюнки, що вижили
Тут і все, що забули дарма,
Кольорів переливи засніжені
І бринить чорно-біла зима.
Виглядає те сумно видовище,
Все покинуте – серце болить!
Все потоне в минулого вогнищі,
І в майбутнє навряд чи злетить.
І нехай люди буде вам соромно,
Тільки з користі любите те,
Що вам щастя раніше приносило,
А тепер його пил замете…
хорошо, только не поняла, как среди вещей очутились "Мертві киці, й дівчата вагітні."
Фелем Ящірка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вещи, как понятие сборное, а не просто предметы, кошек бросили, они погибли, ну и девушек же беременных тоже бросают... да, они не вещи, но в "мир брошеного" вроде вписываются, а там кто его знает! спасибо!
Перечитаю трохи пізніше. Було б неввічливим з мого боку коментувати цього зараз. Я ніч не спав і мізки мені притомилися. А цей вірш заслуговує кращого. Обов"язково перечитаю та викладу своєї думки.
хорошо, только не поняла, как среди вещей очутились "Мертві киці, й дівчата вагітні." 
