Кладе на твої плечі подих вечір
І свіжістю своєю обійма.
Тебе він зігріває, а, до речі,
Всіх інших заморозить вмить зима.
Долоні доторкнуться до каміну,
Ти вимкнеш телевізор. Так набрид!
Сумні і злі, цинічнії новини
В хвилину відганяють апетит.
Ти, може, зараз мрієш про кохання –
Про те, що найсильніше на землі.
Але лиш вітер і розчарування
До себе пригорнуть думки твої.
