Важко жити, вмерти – жалко
Чому все так складно моя Фіалко?
Тобі простіше ти красива,
Задоволена життям й щаслива.
Та мушу тебе спитати
Кого нам треба поважати?
Хто ліг кістками за свободу,
Ми пам’ятати довго будемо вас
Низький уклін, аж до землі від нас.
І українці отримали свободу
Свободу, за яку віками
Боролися всі без тями.
Депресія, усе пропало
І листя у фіалочки зів’яло.
Їм не вистачає того що накрали
Усе собі, а ніщо залишають для держави.
Кажіть, що хочете мені,
Але їх справжнє місце у тюрмі
Ні сорому, ні совісті не мають,
Невинні люди тільки страждають.
Народ дрімає, спить,
А за державу серце аж болить.
2000
